Імпотенція, еректильна дисфункція

Імпотенція чи еректильна дисфункція – це нездатність досягти чи підтримувати ерекцію. Часто у її основі лежить соматичні порушення, й у більшості випадків імпотенція успішно лікується.
Цей стан часто є причиною занепокоєння та конфузу. У основі імпотенції можуть бути як соматичні, і психологічні чинники.
Соматична причина має на увазі наявність будь-якого фізичного порушення.

Ерекція є складним процесом. У відповідь на стимуляцію статевого члена або інших ерогенних зон парасимпатична нервова система посилає нервові імпульси через спинний мозок. Ця імпульсація посилюється чи придушується іншими імпульсами, посланими від мозку до спинного, які можуть бути пов'язані з настроєм, зоровими образами, звуками, запахами. В результаті відбувається розширення дрібних артеріальних судин статевого члена та наповнення кров'ю губчастих кавернозних тіл. Збільшення розмірів кавернозних тіл призводить до стискання вен статевого члена та зменшення відтоку крові, тому пеніс стає твердим та випрямленим.

З ряду причин цей процес може бути порушений, що призводить до імпотенції або еректильної дисфункції.

Якщо імпотенція пов'язана з соматичним, а не психологічним фактором, важливо звернеться до свого лікаря, щоб визначити приховані причини.
Може бути використано кілька можливих методів лікування.

Причини імпотенції

Існують такі соматичні причини імпотенції:

• Проблеми із кровообігом. Будь-яке захворювання, що вражає артерії, наприклад атеросклероз, може супроводжуватися порушенням ерекції. Імпотенція у разі вказує на підвищений ризик розвитку інфаркту чи інсульту у майбутньому.
• Цукровий діабет. Приблизно 60% чоловіків діабетиків певною мірою страждають на імпотенцію. В даному випадку вона є результатом неврологічних та судинних порушень.
• Неврологічні проблеми. Захворювання, що вражають нервову систему: хвороба Паркінсона або розсіяний склероз, які порушують неврологічну складову процесу ерекції.
• Хірургічні операції або травми в області тазу. Операції на сечовому міхурі, прямій або товстій кишці і особливо на передміхуровій залозі можуть призвести до пошкодження кровоносних судин та нервів, що забезпечують ерекцію. Травма також може спричинити таке порушення.
• Гормональні розлади. Приблизно в 3% випадків ендокринні порушення призводять до зменшення рівня гормону тестостерону, що спричиняє зниження лібідо та пригнічує реакцію парасимпатичної нервової системи.
• Побічні ефекти ліків. Деякі лікарські препарати, наприклад, амфетаміни, можуть призвести до імпотенції.

Психологічні причини імпотенції, такі як депресія та втрата почуття самоповаги, відіграють роль у розвитку імпотенції, пригнічуючи реакцію парасимпатичної нервової системи. Тривога та почуття власної неповноцінності загострюють проблему, а чим більше чоловік стурбований, тим більша ймовірність порушення ерекції.
Коли причиною імпотенції є психологічна проблема, впоратися з нею допоможуть психологічна консультація та психотерапія.

Лікування імпотенції

Вибір методу залежить від причини імпотенції. Лікарська терапія, хірургічна корекція судин, встановлення імплантатів та механічні процедури – всі ці методи мають високий відсоток ефективності.

Приблизно в 90% випадків імпотенція успішно лікується, але багато чоловіків просто соромляться обговорювати свій стан із лікарем.
Останніми роками у світі з'явилося багато препаратів, які допомагають вирішити проблему імпотенції. Вони дозволяють досягти високої ефективності лікування. Однак для призначення необхідна консультація спеціаліста у зв'язку з наявністю можливих побічних ефектів і протипоказань.
Як додатковий метод лікування імпотенції є насичення організму вітамінами та мінералами. У продукції статевих гормонів важливу роль відіграє гіпофіз. Для його нормальної роботи потрібні такі речовини, як ніацин (вітамін РР), пантотенова кислота, вітаміни групи В, вітаміни С та Е, цинк.

Відомим стимулятором статевої активності є препарати на основі женьшеню, китайського лимонника, пантів оленя, морського коника. Вони мають загальностимулюючу дію, посилюють роботу статевих залоз і нервової системи, виявляють гарний ефект при статевих розладах, особливо на ґрунті невротичних реакцій.

Лікарське лікування імпотенції:

• Аутоін'єкції. Чоловік самостійно робить ін'єкції гормону простагландину або інших препаратів у основу статевого члена. Це призводить до ерекції приблизно годину. При тривалому застосуванні можливе утворення рубців.
• Інтрауретральні кульки. Сучасна розробка в галузі лікування передбачає введення невеликої кульки в уретру за допомогою спеціального аплікатора. Кулька містить гормон простагландин, який стимулює ерекцію.

Механічна терапія:

• Вакуумна терапія. На статевий член надягає циліндр, з якого потім викачується повітря, приводячи до припливу крові до пеніса. Потім на стовбур статевого члена надівається кільце, яке запобігає відпливу крові по венах. Ерекція, створена за допомогою вакуумної терапії, триває приблизно півгодини.
• Імплантати. Встановлення імплантатів у статевий член є останнім засобом лікування. У пеніс вставляється пара надувних циліндрів, які з'єднуються з клапанним механізмом (насосом) у мошонці та резервуаром з рідиною у черевній порожнині. Ерекція викликається шляхом стиснення насоса в мошонці, а знімається натисканням кнопки на спеціальному приладі.

---

Импотенция, эректильная дисфункция

Импотенция или эректильная дисфункция – это неспособность достигнуть или поддерживать эрекцию. Часто в ее основе лежит соматические нарушения, и в большинстве случаев импотенция успешно лечится.
Это состояние часто является причиной беспокойства и конфуза. В основе импотенции могут лежать как соматические, так и психологические факторы.
Соматическая причина подразумевает наличие какого либо физического нарушения.

Эрекция является сложным процессом. В ответ на стимуляцию полового члена или других эрогенных зон парасимпатическая нервная система посылает нервные импульсы через спинной мозг. Эта импульсация усиливается или подавляется другими импульсами, посланными от головного мозга к спинному, которые могут быть связанны с настроением, зрительными образами, звуками, запахами. В результате происходит расширение мелких артериальных сосудов полового члена и наполнение кровью губчатых кавернозных тел. Увеличение размеров кавернозных тел приводит к сдавливанию вен полового члена и уменьшению оттока крови, поэтому пенис становится твердым и выпрямленным.
По ряду причин этот процесс может быть нарушен, приводя к импотенции или эректильной дисфункции.

Если импотенция связана с соматическим, а не психологическим фактором, важно обратится к своему лечащему врачу, чтобы определить скрытые причины.
Может быть использовано  несколько возможных методов лечения.

Причины импотенции

Существуют следующие соматические причины импотенции:

• Проблемы с кровообращением. Любое заболевание, поражающее артерии, например - атеросклероз, может сопровождаться нарушением эрекции. Импотенция в этом случаи указывает на повышенный риск развития инфаркта или инсульта в будущем.
• Сахарный диабет. Примерно 60% мужчин диабетиков в определенной степени страдают импотенцией. В данном случае она является результатом неврологических и сосудистых нарушений.
• Неврологические проблемы. Заболевания поражающие нервную систему: болезнь Паркинсона или рассеянный склероз, которые нарушают неврологическую составляющую процесса эрекции.
• Хирургические операции или травмы в области таза. Операции на мочевом пузыре, прямой или толстой кишке и в особенности на предстательной железе могут привести к повреждению кровеносных сосудов и нервов, обеспечивающих эрекцию. Травма также может вызвать такое нарушение.
• Гормональные нарушения. Примерно в 3% случаев эндокринные нарушения приводят к уменьшению уровня гормона тестостерона, что вызывает снижение либидо и подавляет реакцию парасимпатической нервной системы.
• Побочные эффекты лекарств. Некоторые лекарственные препараты, например амфетамины, могут привести к импотенции.

Психологические причины импотенции, такие как депрессия и потеря чувства самоуважения, играют роль в развитии импотенции, подавляя реакцию парасимпатической нервной системы. Тревога и чувство собственной неполноценности обостряют проблему, а чем больше мужчина обеспокоен, тем больше вероятность нарушения эрекции.
Когда причиной импотенции является психологическая проблема, справиться с ней помогут психологическая  консультация и психотерапия.

Лечение импотенции

Выбор метода   зависит от причины импотенции. Лекарственная терапия, хирургическая коррекция сосудов, установка имплантатов и механические процедуры – все эти методы имеют высокий процент эффективности.

Примерно в 90% случаев импотенция успешно лечится, но многие мужчины просто стесняются обсуждать свое состояние с врачом.
В последние годы в мире появилось множество препаратов помогающих решить проблему импотенции. Они позволяют добиться высокой эффективности лечения. Однако для их назначения необходима консультация специалиста в связи с наличием возможных побочных эффектов и противопоказаний.
Как дополнительный метод лечения импотенции является насыщение организма витаминами и минералами. В продукции половых гормонов важную роль играет гипофиз. Для его нормальной работы необходимы такие вещества, как ниацин (витамин РР), пантотеновая кислота, витамины группы В, витамины С и Е, цинк.

Известным стимулятором половой активности являются препараты на основе женьшеня, китайского лимонника, пантов оленя, морского конька. Они обладают общестимулирующим действием, усиливают работу половых желез и нервной системы, проявляют хороший эффект при половых расстройствах, особенно на почве невротических реакций.

Лекарственное лечение импотенции:

• Аутоинъекции. Мужчина самостоятельно делает инъекции гормона простагландина или других препаратов в основание полового члена. Это приводит к эрекции примерно на час. При длительном применении возможно образование рубцов.
• Интрауретральные шарики. Современная разработка в области лечения предполагает введение небольшого шарика в уретру при помощи специального аппликатора. Шарик содержит гормон простагландин, который стимулирует эрекцию.

Механическая терапия:

• Вакуумная терапия. На половой член надевается цилиндр, из которого затем выкачивается воздух, приводя к приливу крови к пенису. Затем на ствол полового члена надевается кольцо, которое предотвращает отток крови по венам. Эрекция созданная при помощи вакуумной терапии длится примерно полчаса.
• Имплантаты. Установка имплантатов в половой член является последним средством лечения. В пенис вставляется пара надувных цилиндров, которые соединяются с клапанным механизмом (насосом) в мошонке и резервуаром с жидкостью в брюшной полости. Эрекция вызывается путем сжатия насоса в мошонке, а снимается нажатием на кнопку на специальном приборе.