Синдром тазової застійності (Синдром тазової конгестиї)

Синдром тазової конгестиї - це тривалий (хронічний) біль у нижній частині тулуба (тазу), спричинений скупченням крові у венах таза, які розширилися та стали звивистими.

Синдром тазової конгестиї, здається, є частою причиною хронічного тазового болю (біль у тазу, що триває більше 6 місяців). Біль виникає через те, що кров накопичується у венах малого таза, які розширилися і стали звитими (варикозне розширення вен). У результаті біль іноді виснажливий. Естроген може сприяти розвитку цих вен.

У багатьох жінок дітородного віку є варикозне розширення вен малого тазу, але не у всіх є симптоми. Чому у деяких жінок виникають симптоми, невідомо.

Більшість жінок із синдромом тазового застою мають вік від 20 до 45 років і перенесли кілька вагітностей.

Симптоми синдрому тазового застою

У жінок із синдромом тазової конгестиї тазовий біль часто виникає під час або після вагітності та має тенденцію посилюватися з кожною вагітністю.

Як правило, біль носить тупий характер, але може бути гострим або пульсуючим. Погіршується в кінці дня (після того, як жінки довго сиділи або стояли) і полегшується в положенні лежачи. Біль також посилюється під час або після статевого акту. Він часто супроводжується болями в попереку, ломота в ногах і аномальна вагінальна кровотеча.

У деяких жінок іноді з’являються прозорі або водянисті виділення з піхви.

Інші симптоми можуть включати втому, зміни настрою, головні болі та здуття живота.

Діагностика синдрому тазового застою

Ультразвукове дослідження або інший метод візуалізації. Іноді лапароскопія.

Лікарі можуть запідозрити синдром закладеності тазу, коли у жінки є тазовий біль, але обстеження органів малого тазу не виявляє запалення чи іншу патологію. Щоб лікарі діагностували синдром закладеності таза, біль повинен бути присутнім більше 6 місяців, а яєчники повинні бути чутливими під час їх огляду.

Ультразвукове дослідження для виявлення варикозного розширення вен малого тазу може допомогти лікарям підтвердити діагноз синдрому застою тазу. Однак для підтвердження діагнозу може знадобитися ще одне обстеження. Ці тести можуть включати венографію (рентгенівські знімки вен, зроблені після введення рентгеноконтрастної речовини у вену паху), комп’ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ) та магнітно-резонансну венографію.

Якщо біль турбує і причину не виявлено, роблять лапароскопію. Під час цієї процедури лікарі роблять невеликий розріз трохи нижче пупка і вставляють оглядову трубку, щоб безпосередньо оглянути структури таза.

Лікування синдрому тазового застою

Зазвичай це прогестин медроксипрогестерон або нестероїдні протизапальні препарати

Якщо необхідно, процедура блокування припливу крові до варикозних вен

Медроксипрогестерон зазвичай використовується спочатку для полегшення болю. Це прогестин (синтетична форма жіночого гормону прогестерону). Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) або агоністи гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ) (синтетичні форми гормону, що виробляється організмом), такі як лейпролід і нафарелін, також можуть допомогти полегшити біль.

Якщо ці препарати неефективні, лікарі можуть спробувати блокувати приплив крові до варикозних вен і таким чином запобігти накопиченню крові в них. Доступні дві процедури:

Емболізація вени: після використання анестетика для оніміння невеликої ділянки стегна лікарі роблять там невеликий розріз. Потім вони вводять тонку гнучку трубку (катетер) через розріз у вену і протягують її до варикозних вен. Вони вводять крихітні спіралі, губки або клейоподібні рідини через катетер у вени, щоб блокувати їх.

Склеротерапія: так само лікарі вводять катетер і вводять розчин через нього в варикозні вени. Розчин блокує вени.

Коли кров більше не може надходити до варикозних вен малого тазу, біль зазвичай зменшується.