МЕДИЧНИЙ ПОРТАЛ НОВОГО ПОКОЛІННЯ

  • Ви повинні знати

Сечокам'яна хвороба

Сечокам'яна хвороба (камені в нирках) найчастіше асоціюється з інфекційними ураженнями нирок. Більшість каменів утворюється внаслідок підвищення вмісту сечі різних речовин, наприклад – кальцій.

При сечокам'яній хворобі каміння може виявлятися у будь-якій ділянці сечових шляхів. У нирках формуються камені різного розміру, але зазвичай досить дрібні для того, щоб спуститься в сечовий міхур і потім через сечівник вийти назовні.

Проблеми починаються з появою конкрементів більшого розміру. Болі при проходженні такого каміння з нирки вниз по сечоводу можуть бути дуже сильними, інтенсивно наближені до родових болів.

У чоловіків сечокам'яна хвороба зустрічається набагато частіше, ніж у жінок, за статистикою вчетверо частіше. Пік захворюваності посідає вік від 20 до 50 років.

Чинники ризику захворюваності:

  • Гіперактивність паращитовидних залоз
  • Саркоїдоз
  • Підвищений рівень вітаміну Д
  • Ацидоз (підвищення кислотності у крові)
  • Тривала іммобілізація
  • Мієлома (злоякісне захворювання кісткового мозку)
  • Гіперкальціурія (надмірне виділення кальцію із сечею)

Симптоми захворювання

Раптові напади інтенсивного болю в області попереку з іррадіацією в область паху можуть супроводжуватися блювотою. Під час нападу ниркової коліки, хворий неспокійний, кидається, безуспішно намагаючись знайти становище, яке дозволить йому полегшити біль. Буває наявність крові в сечі, якщо сечовід блокований повністю, сеча з ураженої нирки не виділятиметься зовсім.
При знаходженні каменю в сечовому міхурі спостерігається утруднене сечовипускання, хворобливе та постійне бажання помочиться навіть при порожньому сечовому міхурі. Якщо камінь занадто великий, він залишається всередині нирки і поступово росте, перетворюючись на величезний кораловий конкремент.

Кораловий конкремент формується при поступовому розростанні каменю всередині нирки. Цей стан асоційований з інфекцією та блокадою нирки, що веде до її серйозного пошкодження.

Причиною інфекції сечовивідних шляхів часто є бактерія PROTEUS MIRABILIS. Також може викликати хвороби сечового тракту та синьогнійну паличку Pseudomonas aeruginosa.

Лікування сечокам'яної хвороби

Лікування здебільшого відбувається в амбулаторному режимі. При необхідності призначають знеболювальні засоби (диклофенак). З метою вимивання дрібного каміння з нирок слід вживати велику кількість рідини.
За наявності супутньої інфекції, при часто повторюваних нападах ниркової коліки, що потребує регулярного введення знеболювальних апаратів, у разі постійної нудоти або блювання, а також пацієнтам за наявності єдиної нирки рекомендується госпіталізація.

У певних випадках робиться хірургічне видалення каменів. Зазвичай, виконуються малоінвазивні втручання, відкриті операції практикуються рідко.

Антеградна нефростомія та черезшкірна нефролототомія проводяться при локалізації каменів у верхній частині сечоводу. При каменях у нижній частині сечоводу виконують цистоскопію та ретроградну уретерографію, а також за допомогою екстрактора Дорміа.
Ці технології можуть застосовуватися у поєднанні з літотрипсією (використання високоінтенсивного ультразвукового ультразвуку для дроблення каміння). Цей метод не застосовується у людей з ожирінням, вагітних жінок, а також при локалізації каміння поблизу кісток.


МОЧЕКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ

Мочекаменная болезнь ( камни в почках) наиболее часто ассоциируется с инфекционными поражениями почек. Большинство камней образуется  в результате повышения содержания в моче различных веществ, к примеру – кальций.
При мочекаменной болезни камни могут обнаруживаться в любом участке мочевых путей. В почках формируются камни разного размера, но обычно достаточно мелкие для того, чтобы спустится в мочевой пузырь и затем через мочеиспускательный канал выйти наружу.
Проблемы начинаются при появлении конкрементов более крупного размера. Боли при  прохождении таких камней из почки вниз по мочеточнику могут быть очень сильными, по интенсивности приближенны  к родовым болям.


У мужчин мочекаменная болезнь встречается гораздо чаще, чем у женщин, по статистике в 4 раза чаще. Пик заболеваемости приходится на возраст от 20 до 50 лет.

Факторы риска заболеваемости:

  • Гиперактивность паращитовидных желез
  • Саркоидоз
  • Повышенный уровень витамина Д
  • Ацидоз (повышение кислотности в крови)
  • Длительная иммобилизация
  • Миелома (злокачественное заболевание костного мозга)
  • Гиперкальциурия (избыточное выделение кальция с мочой)

Симптомы заболевания

Внезапные приступы интенсивных болей в области поясницы с иррадиацией в область паха, могут сопровождаться рвотой. Во время приступа почечной колики, больной беспокоен, мечется, безуспешно пытаясь найти положение, которое позволит ему облегчить боли.  Бывает наличие крови в моче,  если мочеточник  блокирован полностью, моча из пораженной почки не будет выделяться совсем. 
При нахождении камня в мочевом пузыре наблюдается затрудненное мочеиспускание, болезненное и постоянное желание помочится даже при пустом мочевом пузыре. Если камень слишком большой, он остается внутри почки и постепенно растет, превращаясь в огромный коралловый  конкремент.

Коралловый конкремент формируется при постепенным разрастании камня внутри почки. Это состояние ассоциировано с инфекцией и блокадой почки, что ведет к ее серьезному повреждению.

Причиной инфекции мочевыводящих путей часто является бактерия PROTEUS MIRABILIS. Также может вызывать болезни мочевого тракта и синегнойная палочка Pseudomonas aeruginosa.

Лечение мочекаменной болезни

Лечение в большинства случаях   происходит в амбулаторном режиме. При необходимости назначают обезболивающие средства (диклофенак). С целью вымывания мелких камней из почек следует употреблять большое количество жидкости.
При наличии сопутствующей инфекции, при часто повторяющихся приступах почечной колики, требующий регулярного введения обезболивающих аппаратов, в случае постоянной тошноты или рвоты, а также пациентам при наличии единственной почки  рекомендуется госпитализация.

В определенных случаях предпринимается хирургическое удаление камней. Как правило, выполняются малоинвазивные вмешательства, открытые операции практикуются редко.
Антеградная нефростомия и чрескожная нефролототомия проводятся при локализации камней в верхней части мочеточника. При камнях в нижней части мочеточника выполняют цистоскопию и ретроградную уретерографию, а также с помощью экстрактора Дормиа.
Эти технологии могут применятся в сочетании с литотрипсией (использование высокоинтенсивного ультразвукового ультразвука для дробления камней). Этот метод не применяется у людей с ожирением, беременных женщин, а также при локализации камней вблизи костей.

 

Hosting Ukraine

Дбаємо про Ваше здоров'я!

МЕДИЧНИЙ ПОРТАЛ!