Абсцес

Абсцес (від латів. abscessus - нарив) – гнійне запалення тканин.

Розвиватися абсцес може у підшкірній клітковині, м'язах, кістках, а також в органах або між ними. Розвиток абсцесу пов'язане з потраплянням в організм гнійних мікробів через ушкодження шкіри або слизових оболонок або із занесенням збудника з іншого гнійного вогнища. Захисна реакція організму проявляється у освіті капсули, що обмежує абсцес від здорових тканин.

Абсцеси виникають як самостійне захворювання, і як ускладнення іншого захворювання. Найбільш поширеною причиною виникнення абсцесу є місцева бактеріальна інфекція, особливо стафілококова та стрептококова в комплексі з кишковою паличкою, що призводить до зниження захисних сил організму.

У ранні терміни - навколо грануляційної тканини утворюється сполучнотканинна оболонка. Наявність піогенної мембрани (оболонка навколо хронічного абсцесу, сформована з грануляційної тканини та шару фіброзних волокон) різко погіршує проникнення антибіотиків із кровотоку в порожнину абсцесу, проте інтоксикація організму за рахунок всмоктування токсичних продуктів із вогнища розпаду зберігається. При порушенні піогенної мембрани або зниженні загальних та місцевих імунних механізмів інфекція поширюється з абсцесу, супроводжуючись сепсисом та гнійними затіками. Кількість гною в порожнині абсцесу може досягати кількох літрів.

Лікування здебільшого — хірургічне втручання. Щоб запобігти абсцесу, треба суворо дотримуватися правил особистої гігієни. При пошкодженні шкіри та слизових оболонок (порізи, уколи, садна тощо) ретельно обробляють область пошкодження дезінфікуючими засобами.
З'явилася хвороблива припухлість, почервоніла шкіра в області уколу, скалки, садна — треба одразу ж звернутися до лікаря. У жодному разі не можна застосовувати самим теплові або охолодні процедури, розтирати, масажувати припухлість: це може призвести до небезпечних ускладнень.